Діти дошкільного віку сприймають інформацію про навколишній світ
щомиті й звідусіль. Та ці знання зазвичай фрагментарні й невпорядковані.
Як же допомогти дітям розкласти отриману інформацію «по поличках»,
уточнити й систематизувати її, навчити застосовувати знання та вміння
у практичному житті. У пригоді вихователю стають дидактичні ігри.

У сучасній українській педагогіці на одному щаблі з інноваційними методами навчання і виховання дітей дошкільного віку стоїть і традиційна дидактична гра. Вона для дітей є ніби своєрідним порталом, що підсилює пізнавальний процес, прискорює інтелектуальний розвиток і допомагає адаптуватися до умов та соціальних потреб нашого суспільства.

Дидактичні ігри — український варіант Монтессорі-матеріалів

Дидактична гра в класичному вигляді зазвичай спрямована на формування певного вміння чи навички. Проте завдяки творчому підходу до виготовлення та використання вона стає більш гнучкою і універсальною. Такі ігри значно збагачують предметно-ігрове розвивальне середовище групи. Саме тому педагоги-«дошкільники» розробляють, створюють та вдосконалюють дидактичні ігри. А діти, захопившись грою, навіть не помічають, що засвоюють нові знання, розширюють попередні та непомітно для самих себе переносять здобуті знання, уміння та навички в повсякденне життя.

Працюючи в різновіковій групі, ми використовуємо елементи методики Марії Монтессорі, що повністю відповідає сучасним тенденціям організації особистісно орієнтованого освітнього процесу. Адаптуючи дидактичні ігри з різних розділів програми до вимог, яким відповідають Монтессорі-матеріали, ми домоглися значного підвищення ефективності їх використання.

Організація освітнього процесу відповідно до філософії Марії Монтессорі дає змогу створити предметно-ігрове розвивальне середовище, у якому діти:

• сповна реалізують свій внутрішній природній потенціал;
• навчаються в комфортній, доброзичливій атмосфері, невимушено, без жорсткого контролю і наполегливих вказівок вихователя;
• перебувають у постійній взаємодії одне з одним, незважаючи на різницю у віці та не віддаючи переваги дітям жодного віку;
• мають свободу, вміють нею користуватися, робити власний вибір;
• удосконалюють вміння концентрувати увагу;
• мотивують свої дії, постійно відчувають бажання пізнавати світ.

Метод спостереження як чинник формування розвивального середовища

Слід наголосити, що в основі методики Марії Монтессорі лежить метод спостереження. Саме щоденне спостереження дає змогу об'єктивно та цілісно проаналізувати можливості, інтереси та потреби дітей. А отже, й забезпечити для кожного вихованця можливість вибору тих дидактичних ігор і матеріалів, які найповніше відповідають його інтересам, бажанням і потребам. Лише так можна домогтися максимально позитивного впливу на всебічний розвиток дітей.

          Цей метод дає змогу чітко й безпомилково визначити зону найближчого розвитку кожної дитини, її природний ритм роботи в різних видах діяльності. Спостереження — це процес стеження за дитиною і фіксації її дій без втручання в них. Щоб домогтися бажаних результатів, вихователь має регулярно, систематично, планово й об'єктивно фіксувати дії дитини в тих чи тих умовах, не даючи їм суб'єктивних оцінок. Вести записи слід так само ретельно, як готувати розвивальне середовище чи презентацію нової дидактичної гри.

          Спостереження збагачують знання про розвиток дитини, допомагають зрозуміти її внутрішній світ, відстежувати зростання, вивчати психологічні особливості. Зібрана в результаті спостережень інформація про кожну дитину дає змогу орієнтуватися на її зону найближчого розвитку, добираючи для індивідуальних презентацій ті чи ті дидактичні ігри та матеріали

Дидактична гра як елемент розвивального середовища

З огляду на те що в нашій змішаній групі перебувають діти різного
віку (від 3 до 6 років) дуже важливо, щоб дитина з будь-яким рівнем розвитку могла оптимально реалізовувати свої можливості в процесі ігрової діяльності. Створити такі умови дають змогу багатофункціональні дидактичні ігри, які є доступними для кожної дитини. У предметно-ігровому розвивальному середовищі групи кожна дидактична гра відповідно до навчальної й розвивальної мети має своє місце у певній зоні розвитку

            Кожна дитина має змогу обирати ту чи ту гру за бажанням, керуючись наявним інтересом. Тож діти залюбки навчаються, комфортно почуваючись у такому середовищі. А можливість повсякчас самостійно робити власний вибір і приймати рішення позитивно впливає на особистісний розвиток кожної дитини та стимулює її бажання самовдосконалюватися

Презентувати гру слід чітко, не використовуючи зайвих слів, щоб не перевантажувати дітей. Обов'язково слід орієнтуватися на точки інтересу тих чи тих дітей.

Особливості використання дидактичної гри в освітньому процесі

Перш ніж викласти дидактичну гру на полицю, вихователь проводить для дітей її презентацію. Презентувати гру можна всім дітям, підгрупі чи окремій дитині залежно від того, кого з дітей, на думку вихователя, ця гра зацікавить.

            Наприклад, малюків може зацікавити дзюрчання води в процесі її переливання, а старших дошкільників — утворення нових кольорів під час змішування фарб чи виготовлення книжечки на засвоєння рахунку методом штемпелювання тощо

У предметно-ігровому розвивальному середовищі групи кожна дидактична гра міститься в одному примірнику. Добірку дидактичних ігор у зонах розвитку вихователь постійно змінює залежно від зміни інтересів і потреб дітей групи та орієнтуючись на сензитивні періоди розвитку дошкільників. Діти самостійно обирають собі ті види роботи, які їх цікавлять. Завдяки тому, що в кожній дидактичній грі чи вправі передбачено контроль помилки, дитина має змогу самостійно, не звертаючись за допомогою до дорослого, перевірити правильність своїх дій. Для контролю помилки можуть бути використані різні засоби, зокрема:

•     кольорове маркування;

•     невідповідність парних ознак;

•     порушення гармонії ряду;

•     контрольні картки.

            Так, у дидактичній грі «їстівні та отруйні гриби» на звороті кожної картки є кольорове маркування: червоний колір нанесений на картках із зображеннями отруйних грибів та відповідає червоній картці-назві «отруйні», а зелений колір — на картках із зображеннями їстівних грибів та відповідає зеленій картці-назві «їстівні». Діти, виконавши ігрові дії, можуть перевернути картки і самостійно, без втручання вихователя, перевірити правильність розв'язання завдання. А в дидактичній грі «Геометричний ланцюг» дитина викладає в рядок половинку до половинки геометричні фігури, співвідносячи їх за формою, кольором і розміром. За неправильного виконання чітко видно порушення гармонійного ряду

Процес виготовлення дидактичної гри власноруч і презентації  її дітям завжди викликає неабиякий інтерес та збуджує уяву. Виготовляючи нову гру, ми завжди враховуємо:

•     потреби сьогодення;

•     пізнавальну цінність гри;

•     індивідуальні особливості дітей;

•     уподобання й рівень знань дітей з відповідної теми.

Усе це надалі полегшить шлях до оволодіння дітьми дидактичним матеріалом, зробить гру цікавою і захопливою.

А для дітей, які часто хворіють, дидактична гра стає справжнім помічником. Завдяки їй діти мають змогу швидше опанувати пропущені теми й «наздогнати» своїх товаришів. Плануючи роботу з такими дітьми, ми ретельно продумуємо й визначаємо місце, роль і зв'язок дидактичних ігор з темою дня, продумуємо, які прийоми найдоцільніше використати для ефективного опанування дітьми матеріалу. Дібравши ігри, які відповідають темі дня, спочатку намагаємося з'ясувати для себе, чи реалізують вони поставлену освітню мету, а лиш потім застосовуємо ці дидактичні ігри в роботі з дітьми.

Багатофункціональність дидактичної гри

Слід зазначити, що та сама дидактична гра може бути використана по-різному. Пропонуємо для прикладу розглянути застосування дидактичної гри «Квіткова абетка» крізь призму всіх ліній розвитку дітей:

·         фізичний розвиток — «Хто швидше торкнеться жовтої квітки», «Оббіжи навколо клумби з півниками», «Перестрибни через кульбабку», «Небезпечні рослини», «Квіти, які лікують»;

·         соціально-моральний — «Бережімо квітку», «Букет для мами», «Чарівні слова для квітки»;

·         емоційно-ціннісний — «Квітка та її легенда», «Рослини-сим- воли»;

·         пізнавальний — «Назвіть квітку», «Опишіть квітку, а ми впізнаємо», «Весняні первоцвіти», «Математична квітка»; мовленнєвий — «Квіткова абетка», «Квітка та звуковий аналіз», «Рожева книжечка про квіти», «Склади оповідання про квітку»;

·         художньо-естетичний — «Про яку квітку пісенька», «Яку квітку хотів намалювати художник».

Ту саму за основним змістом гру можна застосовувати для розв'язання різних освітніх завдань. Причому кожне нове завдання надає їй нового змісту, робить захопливою і цікавою для дітей

Кожна гра може мати кілька варіантів, які поступово ускладнюються залежно від результатів розв'язання завдань. Орієнтуючись на зміст Базового компонента дошкільної освіти, ми повсякчас створюємо нові варіанти вже відомих у дошкільній практиці ігор і вносимо їх до каталогу дидактичних ігор.

Значення дидактичної гри для особистісного розвитку дитини

Дидактична гра — це практична діяльність, у якій діти виявляють набуту життєву компетентність, реалізують потребу в розумовій роботі, інтелектуальній і творчій активності. Під час ігрової діяльності вдається створити сприятливі умови для формування в дітей вміння «занурюватися» в певну життєву ситуацію, «проживати» її, самостійно знаходити конструктивні способи розв'язання складних та непередбачуваних ситуацій. Крім того, спостерігаючи за дітьми, ми маємо змогу виявляти труднощі, з якими вони стикаються, а відтак допомогти подолати їх.

Слід наголосити, що використання дидактичних ігор, орієнтованих на зону найближчого розвитку дитини, яка з різних причин дещо відстає в своєму розвитку від однолітків, дає змогу отримати неабиякий результат.

А ще дидактична гра відіграє важливу роль у соціально-моральному розвитку дітей. Вона просто незамінна для виховання вільних партнерських взаємин між ними. Під час спільної гри у дітей формується вміння підпорядковувати свої інтереси інтересам інших, допомагати одне одному й радіти успіхам товаришів. Старші діти допомагають меншим, коректно вказують на їхні помилки, заохочують до розв'язання поставлених завдань та перевіряють результати, демонструють приклад виконання тих чи тих дій. У такий спосіб старші діти мають змогу реалізувати власний життєвий досвід, а малюки — наслідувати старших.

Дидактична гра сприяє також розвитку дитячої ініціативності. Граючи в дидактичну гру «Кольорові клоуни», діти самостійно об'єднуються в групи, розподіляють ролі серед гравців, контролюють хід гри, допомагають одне одному. Така системна робота позитивно впливає на розвиток ініціативності, організаторських та комунікативних здібностей, партнерських взаємин.

Як свідчить досвід, системний та творчий підхід до використання дидактичних ігор дає змогу комплексно розв'язувати завдання всебічного розвитку дітей. Зокрема, дидактичні ігри допомагають розширювати уявлення дошкільників про навколишній світ, закріплювати набуті знання, вміння та навички, спонукаючи та створюючи сприятливі умови для використання їх у практичному житті. Застосування дидактичних ігор у повсякденні значно полегшує та пожвавлює освітній процес, дає змогу врахувати індивідуальні особливості та інтереси кожної дитини.

ДОШКІЛЬНИК І КНИЖКА:

ЩОБ ЗНАЙОМСТВО БУЛО ЦІКАВИМ

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ  КУТОЧКА

ДИТЯЧОЇ КНИЖКИ

Ранній вік

·         Куточок дитячої книжки має бути добре освіт­леним, його не можна розташовувати біля две­рей (ця вимога стосується всіх вікових груп).

·         Обов’язково потрібні книжки-картинки нетвер­дій основі, книжки-оповідки, книжки-іграшки, книжки-малята, саморобні, книжки середньо­го розміру та формату А4.

·         Бажано, щоб одна книжка містила один твір, при цьому книжок з одним і тим самим твором слід мати кілька.

·         У вільному доступі мають бути предметні та сюжетні малюнки (наклеєні на картон), набори кубиків та іграшки за мотивами фольклорних чи літературних творів.

Молодша група

·         У куточку треба розмістити до 4-5 книжок зі знайомими дітям літературними творами (по 3-4 примірники кожної).

·         Серед книжок мають бути книжки-картинки на твердій основі, книжки-оповідки, книжки-іграшки, книжки-малята, книжки середнього розміру та формату А4.

·         Одна книжка може містити 1-3 твори.

·         У вільному доступі необхідні настільні ігри та іграшки за мотивами творів, маски, ляльки на­стільного, конусного театрів, ляльки-рукавички

Середня група

·         У куточку слід помістити книжки зі знайомими та не знайомими дітям літературними твора­ми. Зазвичай виставляють до 6-7 книжок (по 2 примірники кожної).

·         Бажано, зібрати книжки з однаковими твора­ми, але проілюстровані різними художниками.

·         Можна влаштовувати тематичні книжкові ви­ставки.

·         Серед книжок мають бути книжки-картинки на твердій основі, книжки-оповідки та книжки- іграшки, книжки-малята, книжки середнього розміру та формату А4, книжки-саморобки

·         У куточку доцільно представити як книжки, що містять 1-3 твори, так і збірки. Необхідно також дібрати твори різних жанрів.

·         Розмір літер у книжках має бути оптимальним для самостійного “читання” (впізнавання та на­зивання) їх дітьми.

·         У куточку мають бути іграшки (персонажі або предмети з художніх творів), маски, ілюстрації, настільні ігри та іграшки за мотивами творів, ляльки настільного й конусного театрів, ляль­ки-рукавички.

·         Доречно також розмістити в куточку світлини дітей чи зображення казкових персонажів, які розглядають книжки.

Старша група

·         У куточку виставляють до 8-10 книжок різних жанрів, серед них не лише знайомі, а й ті, які заплановано для читання найближчим часом, а також енциклопедії та хрестоматії.

·         Варто пропонувати для розглядання книжки, ілюстровані одним художником і різними.

·         Слід систематично влаштовувати тематичні книжкові виставки.

·         Треба, щоб серед книжок були книжки-оповід­ки, книжки-іграшки, книжки-малята, книжки середнього розміру та книжки формату А4, книжки-саморобки.

·         Розмір літер у книжках має бути оптимальним для самостійного “читання” (впізнавання та на­зивання) їх дітьми.

·         У куточку потрібні ще іграшки (персонажі або предмети з художніх творів), маски, ілюстрації, настільні ігри та іграшки за мотивами творів, ляльки настільного й конусного театрів, ляль­ки-рукавички.

·         Доречно також розмістити портрети письмен­ників, зображення персонажів, світлини дітей, які розглядають або читають книжки самі чи для своїх іграшок, або яким читає дорослий. Поряд, наприклад у шафі, варто розташувати матеріали для ремонту книжок

Ознайомлення з геометричними фігурами допомагає дошкільникам ліпше зрозуміти навколишній світ. Адже всі предмети навколо нас мають певну форму. Діти вчаться обстежувати форму предмета, виокремлювати її характерні особливості, знаходити подібне і відмінне між різними формами.

Природа щедро наділила навколишній світ предметами, що зо­вні подібні до геометричних фігур. Людина завжди намагалася «підгледіти» у неї прості чи складні форми та використати їх в інженерії, мистецтві тощо.

Сформувати в дитини систему уявлень про форму навколишніх предметів — необхідна умова розумового виховання, розвитку образного й логічного мислення. Адже предмети навколо є геометричними фігурами й водночас «цеглинками», з яких складається навколишній світ

Геометрична форма — одна з найвиразніших, найхарактерніших зовнішніх ознак предмета, що може бути як об'ємною, так і площинною.

Дошкільники сприймають форму на чуттєвій основі за допомогою зору, дотику, маніпуляціям із предметами. Що менша дитина, то більшу роль в її житті відіграє чуттєвий досвід

                                          Як навчати геометрії наймолодших

            Ознайомлюйте дітей з геометричними фігурами з найменшого віку. У закладах дошкільної освіти це можна робити під час ігор, спостережень у природі, занять із малювання, ліплення, аплікації тощо.

            Вправляйте дітей у складанні візерунків із мозаїки: квіточок, зірочок, рибок, доріжок різної довжини та ширини тощо. Ця захоплива гра виявляє творчі задатки, вдосконалює просторові геометричні уявлення дітей, відображає їхні вміння орієнтуватися на площині

            Геометричні фігури малюки сприймають переважно як звичайні іграшки — кубики, пірамідки, м'ячики. З часом сенсорні знання дітей про предмети поглиблюються, закріплюються та вдосконалюються.

            Ще «батько» дитячого садка — Фрідріх Фрьобель (Friedrich Fröbel) застерігав, що дитині слід не лише дати в руки кубики, цеглинки чи м'ячика, а й навчити її взаємодіяти з предметами
найближчого оточення.

            Знання про геометричні фігури ліпше формувати, виконуючи певні дії. Зокрема, коло
можна намалювати олівцем чи пальчиком, а круг — вирізати, прокотити, зафарбувати фарбами або олівцями. Сформувати цілісне уявлення про кулю дасть обстеження яблука, м'ячика
або кульки тощо.

            Влітку можна малювати на піску чи асфальті, будувати конструкції — з гілочок, камінчиків, кори різних дерев та складати візерунки — з пелюсток квітів чи трави.
Під час спостережень у природі спонукайте дітей знайти чи пригадати предмети, що мають
різні геометричні форми.

            Форму кулі має вишня і смородина, циліндра — стовбури дерев, конуса — морква і петрушка, овалу — диня й огірок, трикутника — ялина, листя берези, липи, бузку тощо, а форму
шестикутника мають сніжинки.

Які методи слід застосовувати, аби навчання було ефективним

            Формуйте в дітей уявлення про геометричні фігури за допомогою різноманітних завдань, вправ та ігор (див. Додаток), які грунтуються на різних модальностях дитячого сприйняття — кінестетичних, аудіальних та візуальних.

            КІН ЕСТЕТИЧНІ

            Спонукайте дітей обводити намальовані фігури пальцями правої та лівої руки. Можна обводити фігури олівцем із відкритими або заплющеними очима. Вправляйте дітей у штрихуванні, малюванні, домальовуванні деталей, аплікації, ліпленні, конструюванні тощо.

За усними вказівками вихователя діти будують із цеглинок башточку. Одна дитина робить це завдання за ширмою, а інші — за столами. Вихователь стежить, чи правильно діти виконують
завдання, а за потреби — дає додаткові вказівки, спонукає дітей самостійно виконувати вправу.

            Коли усі діти завершили роботу, вихователь відсуває ширму і перевіряє вміння дітей
відтворювати конструкторські дії за усною вказівкою. Діти мають змогу порівняти свої роботи з роботою дитини, що виконувала її, здобуваючи унікальний тактильно-просторовий
досвід абсолютно самостійно. Адже у неї не було можливості бачити, як викладають башточку ровесники.

            Щоб заняття були ефективнішими, урізноманітнюйте завдання, які активізують рухову діяльність руки дитини, розвивають її сенсорно-моторні навички.

            Запропонуйте дітям створити клумби для квітів із іграшкових цеглинок. У центрі слід розмістити вирізані з картону чи готові штучні квіти, по колу— цеглинки. Це завдання можна виконувати і під час прогулянки. У такому разі клумбу доцільно намалювати паличкою на піску чи крейдою на асфальті. А відтак нехай діти стануть у свій зріст і згори подивляться на створене
зображення. Можна разом із дітьми зробити малюнок (креслення) зображення клумби тут же на піску чи на асфальті.

            Чи не найулюбленіше заняття дошкільників — будувати архітектурні форми — будиночки, мости, стільці, столи, гаражі тощо. Запропонуйте дітям створити маленькі та великі споруди. Поміркуйте разом, хто в них може жити, де побудувати проїзну частину, а де —
підземні переходи, опори та перекриття тощо.

            АУДІАЛЬНІ

            Розповідайте захопливі історії про геометричні фігури, вигадуйте про них казки спільно з дітьми. Демонструйте дітям фігури, їхні елементи й спонукайте називати їх. Запропонуйте дітям словесні дидактичні ігри, геометричні диктанти — за вказівками дорослого:
• розкласти геометричні фігури на площині;
• намалювати геометричну фігуру на аркуші в клітинку.

Приклад розповіді вихователя

            Вихователь розповідає, що фігури дуже люблять подорожувати. Одного разу вони вирішили зупинитися на острові, де мешкали екзотичні тварини. Згадаємо разом, які це тварини і як вони називаються? (Очікувані відповіді дітей: крокодил, бегемот, шимпанзе, слон, папуга, носоріг, лев, тигр тощо.)

            Вихователь демонструє дітям малюнки або відео чи фото на ЗМАЯТ-дошці, на яких зображені пальми, скелі, а серед них тварини. Біля кожної тварини — вказівники-стрілочки із зображенням певної геометричної фігури. Нумо, порахуємо острови і з'ясуємо, які геометричні фігури на який острів потраплять, щоб уважніше роздивитися екзотичних звірів. Наприклад, трикутник гостюватиме у тих тварин, біля яких є вказівник-стрілочка з його зображенням. Діти по черзі складають свої розповіді.

            Візуальні

            До візуальних належать такі, як-от: показ, розглядання, обстеження, демонстрація, спостереження, розгляд картин, таблиць, моделей тощо. Зорове сприймання забезпечує перехід від відчуття видимого світу до його усвідомлення. Воно допомагає скласти модель
по пам'яті чи уявленню, порахувати скільки фігур зображено на схемі, моделі тощо.

Втулка

Фігури різного кольору покладіть одна на одну. Запропонуйте дітям назвати їх. Яка фігура лежить найнижче? Яка найвище? Яка фігура лежить між овалом і кругом? Яка між прямокутником і квадратом?

            Отже, поєднання словесних, наочних і практичних методів дасть змогу повною мірою задіяти всі види чуттєвого сприймання дитини.

Як правильно обстежувати геометричні фігури

Методика формування елементарних математичних уявлень пропонує прийоми загально-дидактичного обстеження геометричних фігур:

• показувати і промовляти їхні назви;
• обстежувати за допомогою конкретних практичних дій (очима, пальцем, долонею);
• порівнювати за формою, кольором чи розміром методом накладання та прикладання;
• порівнювати з предметами, близькими за формою;
• закріплювати знання властивостей геометричних фігур під час малювання, ліплення, аплікації тощо.
Діти ліпше засвоюють геометричні знання, якщо робити це у вказаній послідовності. Для кращого зорового сприймання порівнюйте фігури попарно. Наприклад, м'ячик і кубик, круг і квадрат, куб і квадрат. Використовуйте фігури різних розмірів і кольорів. Дитина засвоїла прийоми обстеження геометричної фігури, якщо вона вміє:
• обводити пальчиком фігуру по контуру;
• стежити очима за рухом;
• прикладати одну фігуру до другої;
• накладати одна на одну;
• визначати, однакові вони чи різні.

            Ознайомлення дітей дошкільного віку з геометричними фігурами — невід'ємна частина формування в них сенсорно-пізнавальної компетенції. Займатися цим слід систематично, інтегруючи роботу з геометричними фігурами в різні види діяльності. Обстеження предметів допоможе дитині набути власного сенсорного розвитку. Паралельно з обстеженням фігур важливо навчати правильної математичної термінології.

Використовуйте трафаретну лінійку — вона допоможе дитині малювати різні геометричні фігури. За допомогою лічильних паличок чи паличок від морозива перетворюйте одну фігуру на іншу. Використовуйте взаємоперевірку та взаємоконтроль виконання дій дітьми, навчайте їх критично мислити.

Завдання, ігри та вправи для вивчення геометричних фігур

КІНЕСТЕТИЧНИЙ МЕТОД
Баночки

            Дайте дітям різні баночки й флакони з-під парфумів, помад, шампунів тощо й окремо кришечки різної форми. Діти мають закрити баночки і флакони, дібравши до них кришечки, які підходять за формою та розміром.

Будиночки

            Запропонуйте дітям уважно розглянути рисунок, назвати, що на ньому зображено. А відтак
намалювати в квадраті по клітинках такий самий будиночок, але повернути його в інший бік. Будиночки не мають торкатися один одного. У кожної дитини свій сенсорно-моторний досвід. Для одної дитини ця вправа — легка й зрозуміла, а інша може «загальмувати». Щоб допомогти такій дитині, дайте їй орієнтовний ескіз

Домалюй

            Роздайте дітям аркуші-заготовки з ескізами багатоповерхового будинку. Запитайте дітей, що зображено на аркуші. (Імовірні відповіді: будинок, дім.) Зверніть їхню увагу, що в будинку немає ні вікон, ні дверей, а лише стіни, й поцікавтеся, що слід зробити, аби будинок був як справжній? (Імовірні відповіді: домалювати вікна, двері, лінії, що будуть відділяти поверхи тощо). Спонукайте дітей розповісти, що і де саме вони домальовуватимуть. Зокрема, якої форми буде телевізійна антена — кругла чи з прямих ліній. Якого кольору? Якими будуть двері й вікна? Якої форми буде дах? Супроводжуйте процес малювання розповіддю чи віршиком, як-от:

У лісі під ялицею,
Над річкою-бистрицею,
Будинок є казковий,
Багатоповерховий

Стоїть він серед зелені
Із давньої пори,
Всі поверхи заселені
Від низу догори.
На першому живе Ведмідь,
Поважний, волохатий.
Він цілу зиму спить та й спить
І не виходить з хати.
(Наталя Забіла)

Кольоровий пісок

            Насипте пісок у прозорий пакетик-застібку,зробіть у куточку маленький надріз. Запропонуйте дитині, імітуючи дії кондитера, що робить тістечка, «малювати» різні фігури на таці за власним бажанням чи вашою вказівкою.

            Продукти харчування — манку, каву, сіль — ліпше не використовувати з етичних міркувань. Для створення цих продуктів своїх зусиль докладали люди різних професій. Навчайте дітей з повагою ставитися до праці людей.

            АУДІАЛЬНИЙ МЕТОД

Розповіді вихователя

            Діти! Ви знаєте, з яких слів зазвичай починаються казки? Так, зі слів «Жили-були». Зараз я вам розповім історію-казку: «У країні Математика жили синій квадрат, червоний трикутник, жовтий п'ятикутник. (Вихователь показує фігури.) Жили вони кожен у своєму будиночку. А як довідатися, хто де жив? Погляньте на картинку, де зображені казкові будиночки. Чи помітили ви, що біля кожного з них розміщено дошки-вказівники із зображенням геометричної фігури? Назвіть фігури. Кожен мешканець цієї країни житиме в тому будиночку, де на дошцівказівнику розміщено його зображення. Отже, у будиночку, біля якого на вказівнику зображено квадрат, мешкатиме саме ця геометрична фігура. А в яких житимуть інші?

Що вийшло?

            Роздайте дітям аркуші із зображенням квадрата. Запропонуйте провести лінію від середини
лівої сторони до центра квадрата, а потім до середини верхньої сторони. Наступна дія — провести лінію до середини правої сторони. Відтак — до середини нижньої сторони, і до центра квадрата. Що вийшло? Перевірте, чи правильно діти виконали завдання.
ВІЗУАЛЬНИЙ МЕТОД

Яка дошка знизу?

            На малюнку зображено фарбовані дошки. Якого кольору дошка, що лежить знизу? Якого кольору дошка, що лежить між двома іншими? Яку дошку поклали раніше за інші, а яку пізніше?
Якщо для дитини така вправа складна, то проведіть її безпосередньо за допомогою дощечок конструктора. Попросіть дитину назвати форму дощечок, їхні кольори.

Мотузка

            Запропонуйте дитині викласти з довгих товстих мотузок геометричні фігури. З часом завдання можна ускладнити: зав'яжіть дитині очі та запропонуйте на дотик з'ясувати, яка геометрична фігура викладена з мотузки. Це завдання лише на перший погляд видається простим. Дитині, яка лише починає набувати сенсорного досвіду, доведеться докласти чималих зусиль, щоб його розв'язати.
Велика й мала фігури

            Вправи змагального характеру стимулюють дітей навчитися взаємодіяти в команді.
Об'єднайте дітей у дві команди по дві-три дитини. На підлозі покладіть дві довгі «доріжки» зі
шпалер. На одній у лівому нижньому кутку намалюйте маленьку геометричну фігуру, на іншій — таку саму, але велику. За умовним сигналом вихователя (оплеск у долоні) члени кожної
команди по черзі малюють такі самі геометричні фігури, але одна команда має збільшити маленьку геометричну фігуру до кінця шпалери, а інша — зменшити велику фігуру. Перемогу здобуде та команда, яка закінчить роботу за коротший час та намалює більше геометричних фігур.

Домалюй

            Запропонуйте дітям картинки, на кожній із яких зображено дівчинку чи хлопчика. У руках вони тримають певні частини контурів зображень геометричних фігур. Наприклад, на картинці хлопчик тримає щось подібне до квадрата, бо художник намалював лише дві вертикальні лінії.
Дитина має домислити, що це може бути: коробка з тортом, книга тощо. Дівчинка на картинці тримає ниточку, а дитина має домислити та намалювати, що на неї можна причепити круглої форми: клубок, повітряну кульку м'ячик чи паперову тарілочку тощо.