БЕЗПЕКА

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ:


ПАМ’ЯТКА
Дії населення в екстремальних умовах та у надзвичайних ситуаціях

УВАГА!!!

Якщо сталася надзвичайна ситуація:

Після головного сигналу цивільного захисту «Увага! Всім!» (переривчасте звучання сирен та сигнали з гучномовців, встановлених на автомобілях чергових диспетчерських служб):

- увімкніть телевізор або радіо;
- слухайте повідомлення Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міста чи району. Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів;
- поінформуйте про ситуацію сусідів;
- чітко виконуйте рекомендації, отримані з офіційних джерел;

- при необхідності інформацію уточніть за телефонами екстрених служб (101,102);

- після отримання тривожного сигналу прямуйте до укриттів або до збірних пунктів евакуації, адресу яких ви повинні завчасно уточнити у КРЕПІ чи сільській раді.

Якщостався вибух або почався обстріл:

- негайно падайте на землю або підлогу, прикривши голову руками;
- ховайтеся під прикриття (бордюр, капітальний паркан тощо), не виявляйте зайвої цікавості;
- у приміщеннях намагайтеся не підходити до вікон;
- не панікуйте, дійте швидко, але розважливо.

Якщо виявили підозрілий предмет:

- ні в якому разі не чіпайте його;
- відійдіть якомога далі;
- попередьте перехожих про можливу небезпеку;

- негайно повідомте про подію за телефоном 102 або 101;
- дочекайтеся приїзду спеціалістів та вкажіть точне місцезнаходження предмету.

Знайте: як камуфляж для вибухових пристроїв можуть використовуватися сумки, пакети, коробки, іграшки тощо.

Ніколине приймайте від незнайомих людей сумки й згортки. Не залишайте свій багаж без нагляду.

Пам'ятайте! Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних, звукових та термічних впливів. Поводження з ними вимагає максимальної уваги та обережності!

УВАГА, ОЖЕЛЕДЬ!

Одна з головних небезпек взимку – ожеледь і, як наслідок, можливе падіння. Щорічно лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали під час ожеледі. Тому варто поговорити про те, як вести себе під час ожеледі, щоб не потрапити до травмпункту.

Під час ожеледі краще носити взуття на підошві з мікропористої чи іншої м’якої основи та без високих підборів.

Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі або неспритні. Зачекайте, поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар. Якщо ж пересидіти ожеледь немає можливості, під час перебування на вулиці, про всяк випадок, будьте готові до падіння. Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю підошву. Руки мають бути вільні від речей. Поспіх збільшує небезпеку падіння, тому виходьте з будинку неквапом.

При порушенні рівноваги швидко присядьте – це найбільш реальний шанс втриматися на ногах.

Падати під час ожеледі слід з мінімальною шкодою для свого здоров’я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння сконцентруйтесь, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково переверніться – удар, спрямований на вас, розтягнеться і втратить свою силу при обертанні.

Не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не лише падіння, але й більш важких травм, особливо переломів.

Обходьте металеві кришки люків. Як правило,вони вкриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає небезпеки травмувань.

Не прогулюйтеся біля самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо: можна впасти та потрапити на дорогу, автомобіль може виїхати на тротуар.

Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та ожеледі. В ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях і падіння перед автомобілем, що рухається, може призвести в кращому випадку до каліц2тва, а то й до загибелі.

Якщо ви впали і через деякий час відчули біль у голові, в суглобах, нудоту, побачили, що утворилися набряки – терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можливе виникнення ускладнень з неприємними наслідками.

Нестійкі погодні умови – відлига вдень і заморозки вночі сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків з похилим дахом), що виступають на архітектурних частинах будинків, та великих деревах. Слід бути особливо уважним, проходячи повз будинки чи біля високих дерев у період танення льоду, спершу необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів. По можливості необхідно триматись на безпечній відстані від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху. Ні в якому разі не заходити за спеціальні огорожі поблизу будинків чи дерев.

НЕБЕЗПЕКА У ДОМАШНІЙ АПТЕЧЦІ.

Однією з небезпек, яка може стати причиною нещасних випадків у побуті, є домашня аптечка. Особливо, коли вона потрапляє до рук дітей, які так люблять все «пробувати на зуб».

Через недогляд батьків «безневинні» препарати, які зберігають вдома практично всі, можуть стати причиною тяжкого отруєння дитини. Навіть банальні « безпечні» краплі в ніс, випити дитиною, можуть викликати важкі наслідки.

Тому дуже важливо знати, як розпізнати отруєння? Що у таких випадках потрібно робити і, що не менш важливо – чого робити ні в якому разі не можна.

Симптоми отруєння дитини ліками,крім блювання або проносу, можуть бути як раптова млявість та сонливість, так і навпаки – різке збудження, напруженість. Можуть бути розширені зіниці, горіти щоки, рясне потовиділення. Обов’язково потрібно звернути увагу на дихання – дитина може часто та поверхнево дихати або, навпаки, дихання стає рідким і глибоким.

Як допомогти дитині? У будь – якому випадку – негайно викликати «швидку допомогу». До приїзду лікарів потрібно, насамперед, спробувати з’ясувати, чим саме отруїлася дитина, і скільки ліків встигла проковтнути. Потім спробувати позбутися від речовин, які ще не встигли всмоктатися в кров, тобто викликати у дитини блювоту. Для цього потрібно натиснути на корінь язика пальцем, загорнути бинтом. Якщо такий спосіб не спрацьовує, можна дати випити концентрований розчин солі ( 2 – 4 чайні ложки на склянку теплої води). Важливо – виклавши блювоту, не потрібно прибирати блювотні маси – вони можуть знадобитися для дослідження.

Чого роботи не можна? Блювоту у дитини в жодному разі не можна викликати, якщо малюк втратив свідомість (блювотні маси, потрапивши в легені, можуть викликати пневмонію), коли дитина отруїлася кислотою або лугом – «на зворотному шляху» блювотні маси можуть знову обпекти слизову оболонку.

Після очищення шлунка приступають до очищення кишечника. Для цього можна використовувати активоване вугілля – розчинити у склянці води з розрахунку один грам на кілограм ваги дитини.

Коли прибуде « швидка допомога» не забудьте передати медичним працівникам упаковку з-під ліків, які з’їла дитина і повідомити, якщо це можливо, час та дозу вжитого препарату.

Щоб уникнути подібних нещасних випадків, батьки повинні пам’ятати та дотримуватись таких простих правил:

· Зберігати медикаменти в окремому, недосяжному для дитини місці. Якщо дитина повзає на рівні зросту дорослої людини, якщо ходить – зачиняти медикаменти на ключ.

· Не приймати ліки в присутності дитини, тому що вона буде повторювати Ваші дії за Вашої відсутності.

· Використовувати ліки за інструкцією чи вказівками лікаря, ні в якому разі інструкцією чи вказівками лікаря, ні в якому разі не перевищувати призначену дозу препарату.

· Не зберігати медикаменти із закінченим терміном використання.

ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД НЕБЕЗПЕКИ.

Ми часто не замислюємося про те, що наші діти мало не щодня наражаються на небезпеку, причому з вини батьків! Йдеться про травми, які діти можуть отримати, знаходячись навіть у власній кімнаті, і в цілому про їх здоров’я і навіть життя.

Дуже часто діти травмуються вдома, на дитячих майданчиках тощо, залишаючись без нагляду дорослих. Це називається «залишені в небезпеці» і може бути кваліфіковано як травмування (чи смерть) з необережності.

Багато батьків не вживають ніяких заходів щодо запобігання нещасних випадків у будинку від гострих, гарячих предметів, хімічних речовин. Ми знаємо тільки одне: не давати дітям сірники. А чим ще загрожує малятам довкілля?

Небезпека підстерігає дітей усюди вже з того дня, коли вони починають ходити. Батькам необхідно усунути всі джерела небезпеки та водночас створити вільний простір для допитливого малюка.

Яке ж найнебезпечніше місце для дитини? Звичайно, кухня!каструлі на плиті з киплячою в них рідиною мають розміщуватися якнайдалі від краю, інакше дитина може обшпаритися. Подачу газу необхідно перекривати, оскільки діти люблять крутити ручку газової плити.

Купуючи хімікати (миючі, чистячи, відбілю вальні засоби; лаки, фарби, розчинники – для ремонту0, обирайте найменш токсичні. Усе це необхідно зберігати високо, в недоступних для дитини місцях або під замком. Так само не можна зберігати на туалетному столику косметику, лаки, дезодоранти.

Лаки, алкогольні напої, ножі, виделки тощо теж не мають бути на очах у дитини. Побутові електроприлади, якими ви не користуєтеся, слід вимикати з розеток. Якщо у вас є каміни, обігрівачі, подумайте, як убезпечити дитину від опіків.

Сірники, запальнички, недопалки – усе це не повинно навіть потрапляти дітям на очі. Навіть якщо в попільничці залишився недопалок, малюк, може узяти його й отримати інтоксикацію.

З кімнати, де постійно перебуває дитина,необхідно прибрати небезпечні предмети, наприклад, такі що легко б’ються, монети, ґудзики,шпильки, цвяхи, гвинтики, голки та інший дріб’язок, які дитина може проковтнути, засунути собі в ніс, вухо або увіткнути в електророзетку.

А скільки травм буває від банальних квітів – кактусів! Слід знати й про те, що деякі кімнатні рослини можуть бути токсичні та викликати алергію, їх слід тримати якомога долі від дитини.

Що стосується дитячих іграшок, то і тут батькам треба бути уважними. Якщо іграшки ламалися і мають гострі кути, потрібно якнайшвидше їх позбутися. Іграшкову зброю краще взагалі не купувати: кульку, потрапляючи у тверді предмети,відскакують та потрапляють у тих, хто стріляв; пістони розкидають іскри, які можуть травмувати очі. Так само небезпечні лук із стрілами, рогатки.

Перед сном з малюка необхідно зняти будь – які ланцюжки, щоб вони не перетягнули йому горло.

Коли дитина купається у ванні, не вмикайте телефон, радіо: повітря, насичене паром, є провідником струму. Не взувайте дитині у ванні слизьке взуття, бо вона може отримати травму, впавши на мокрій підлозі.

У квартирі на видному місці завжди повинен знаходитися список телефонів аварійних служб, щоб їх міг викликати кожен, включаючи підлітків.

Обов’язково поясніть дитині, щоб вона, перебуваючи вдома наодинці, не впускала нікого, не брала від чужих людей солодощі, подарунки, іграшки, гроші, не спокусилася на прогулянку в чужому автомобілі. Якщо підлітки гуляють одні, нехай уникати порожніх стадіонів, безлюдних парків, темних вулиць.

Необхідно вчити дітей розпізнавати ризики: наприклад, виносячи сміття, не залишати двері відкритими; не виходити з квартири, якщо біля дверей стоять незнайомі люди; не заходити в ліфт з незнайомцями.

Усі можливі небезпеки для дитини батьки можуть і повинні передбачити самі. Будь пильні – і ваші діти будуть у безпеці!

Причини травмування дітей

Причина 1. Поведінка самої дитини, яка отримала травму

Ця причина поділяється на такі підгрупи:

низький рівень сенсомоторного розвитку дитини. До травмування призводять низький рівень координації рухів, невміння володіти своїм тілом, а також відсутність необхідних навиків при виконанні певних дій;

відсутність або недостатність знань про небезпеку, про можливі наслідки вибраного варіанту дій;

зневажання відомою небезпекою через більш сильний мотив, наприклад, через бажання справити враження на значимих для дитини людей;

втома, емоційне збудження, ігровий раж, спортивний азарт та інші психофізіологічні стани, які впливають на успішність плину тієї чи тієї діяльності. Основну частину травм цієї підгрупи становлять травми, отримані в рухливих іграх. При цьому нерідко сильну дезорганізувальну дію на поведінку дитини справляє бажання досягти найкращого результату, а також змагальний характер гри, нові завдання, що виникають зненацька, та небезпечні ситуації, в яких потрібно швидко й самостійно прийняти рішення.

Причина 2. Дії однолітків, які оточують дитину

 

Найчастіше діти травмують одне одного під час гри (біг і наштовхнувся; підліз під гойдалку, що розкачувалася, тощо). Але особливу увагу мають привернути випадки, пов’язані з поведінкою, яка містить елементи фізичного насилля до інших дітей, а іноді й з цілеспрямованим бажанням завдати болю, продемонструвати свою фізичну перевагу.

Причина 3. Дії дорослих, які оточують дитину

Йдеться про дії дорослих, зокрема батьків, які призводять до виникнення травмонебезпечної ситуації, а згодом і до травмування дитини. Найпоширенішою помилкою дорослих (вихователів, батьків) є недостатній догляд за дітьми у різних ситуаціях (на воді, на дорозі, на ігровому чи спортивному майданчику тощо), відсутність контролю за їхньою поведінкою. Ще одна помилка дорослих — незабезпечення безпечного середовища для дітей.

  

Дорогі батьки!


Багато шкоди народному господарству, особистим інтересам і життю громадян завдають пожежі. Отже, не зайвим буде ще раз нагадати батькам: ховайте сірники від дітей. Звичайно, дуже добре виховувати у дітей самостійність. Але велику помилку роблять ті, хто доручає дитині дивитися за піччю чи газовою плитою. У кращому разі, дитина забуде про доручення. А це теж призведе до лиха. Перш ніж довірити дітям вмикати електричні прилади, розпалювати газові плити і т.д. необхідно навчити їх як це робити.
Хто винен у тому, що дитина підпалила хату чи скирду, що малюк став жертвою своїх чи пустощів інших дітей! Винні ,насамперед, ми, дорослі. Батьки зобов'язані навч
ити своїх дітей правилам поведінки з вогнем, розповісти про те, до чого може призвести необережне користування сірниками. Слід пам'ятати, що сірники необхідно зберігати у місцях недоступних для дітей.
Практика показує, що пустощів з вогнем майже не буває там, де діти зайняті у різноманітних іграх, гуртках, у художній самодіяльності.
НЕ ПРОХОДЬТЕ ПОВЗ ДІТЕЙ, ЯКІ ГРАЮТЬСЯ З ВОГНЕМ!!!

Як убезпечити дитину вдома

Пам'ятка для батьків

Щодня вдома ми користуємося речами, що становлять потенційну небезпеку для нашого здоров’я або навіть життя. Але зазвичай не замислюємося над цим, бо маємо досвід і звички безпечної поведінки. Натомість дитина, яка тільки-но почала осягати ці життєво необхідні знання, може легко потрапити в халепу. Щоб убезпечити дитину від побутового травматизму, — по-перше, навчіть її правил безпеки життєдіяльності, по-друге — зменшіть потенційну небезпеку в домівці.

Поясніть дитині потенційну небезпеку

·         Ознайомте дитину із правилами безпеки життєдіяльності як із певним ритуалом, обов'язковим для кожного члена родини.

·         Регулярно розмовляйте з дитиною на теми побутової безпеки, користу­ючись кожним зручним приводом. Не лише розповідайте, а ставте запи­тання, аби переконатися, що вона все зрозуміла.Періодично повертай­теся до «пройдених» тем, говоріть у різні способи про одне й те саме.

·         Кожна дитина, зокрема в ранньому віці, має цікавість до предметного ото­чення. Вона прагне торкатися речей, брати їх у руки чи в рот, розбирати, ламати, адже у такий спосіб пізнає навколишній світ. Спрямовуйте цей процес, невтомно призвичаюючи дитину до дотримання правил користу­вання тими чи тими предметами, поводження в тій чи тій ситуації.

Створіть умови для безпечного перебування вдома

·         Кухонна плита становить загрозу для дитини насамперед через ри­зик отримання опіків. Аби запобігти цьому:

- ставте ємкості з гарячими стравами чи напоями подалі від краю;

- чайники та сковорідки повертайте ручками до середини плити, аби дитина не змогла вхопити їх і перекинути;

- встановіть на край плити захисний екран, що не дасть дитині до­тягнутися до конфорок та посуду, що стоїть на поверхні; встановіть замок на дверцята духової шафи, аби дитина не змогла відкрити шафу під час приготування у ній страви;

- не залишайте конфорки ввімкненими без потреби;

- не порайтеся біля плити в легкому одязі, який розвівається, не підпускайте до плити дитину в такому одязі;

- не залишайте без нагляду плиту із запаленими конфорками, особ­ливо коли на ній готуєте рідку страву, яка може витекти й залити конфорку;

- не дозволяйте дитині спати в приміщенні, де встановлені газова плита чи газовий балон;

- не дозволяйте дитині гратися з плитою, навіть якщо подачу газу припинено;

- сірники мають бути недоступні дітям.

·         Подбайте про защіпки для дверцят шаф, шухляд, а також холодиль­ника. Насамперед це стосується шухляд з ножами, виделками, інши­ми гострими та ріжучими предметами, а також зі скляним посудом, що легко б’ється.

·         Ножі, виделки, ножиці, тертки, шатківниці та інші гострі й ріжучі предмети в жодному разі не мають бути на видноті. Привчайте дітей:

- працювати з ножем обережно й на обробній дошці;

- не торкатись ріжучої поверхні руками;

- передавати ножі та виделки одне одному лише ручками вперед;

- під час роботи з терткою не прагнути дотерти все вщент, аби не поранити пальці.

·         Для зберігання хімічних засобів оберіть місце, недосяжне для дітей, — найліпше зачинені тумбочки або шафки, встановлені на достатній висо­ті. Окрім того, не зберігайте побутову хімію поруч із продуктами харчу­вання. Ці самі заходи застосовуйте й щодо лікарських препаратів.

·         У ванній кімнаті, як і в кухні, бажано забрати з поля зору дитини все, що може їй зашкодити: предмети й засоби особистої гігієни, космети­ку, аерозолі, пінцети, ножиці, шпильки тощо. Для цього у ванній кімна­ті варто мати поличку, розміщену на достатній висоті, або ліпше шафу, яка замикається на ключ.

·         Подбайте, щоб розетки були закриті кришками.

·         Не дозволяйте дитині гратися пральною машиною, особливо ховатися всередині неї. Перевіряйте машину перед умиканням.

·         Зоною підвищеної небезпеки є вікна й балкони. Поставте на вікна обмежувачі відкривання, для провітрювання відкривайте лише кватирки, а головне — не залишайте дитину без нагляду біля вікон і на балконі.

Якщо необхідно залишити дитину вдома саму

Навчіть дитину:

- обслуговувати себе — сходити в туалет, вимити руки, налити собі води тощо;

- користуватися телефоном — щоб вона знала, як зателефонувати батькам, а також у аварійні служби. Налаштуйте на домашньому телефоні кнопку «швидкого набору», натиснувши на яку дитина зможе миттєво зв’язатися з кимось із батьків;

- нікому не відкривати вхідні двері. У батьків (бабусі з дідусем) є свої ключі, тож їй ліпше взагалі не підходити до дверей, якщо хтось чужий натисне вхідний дзвінок;

- самостійно гратися, малювати, ліпити, розфарбовувати тощо — поки батьків немає, дитина розважатиме себе у безпечний спосіб.

 

 

ПАМ’ЯТКА

«Дотримання безпечної поведінки з побутовими приладами»

Електрика і електроприлади міцно увійшли в сучасне життя. З кожним днем збільшується асортимент електроприладів, пристроїв і машин, без яких уже не мислиться побут сучасного жителя. Це електричні праски, плитки, рефлектори, каміни, радіатори, натирачі, пральні машини, холодильники, електричні дрилі та інші електроприлади. Щоправда, часто люди нехтують правилами користування цими продуктами цивілізації, що нерідко призводить до сумних наслідків. Щоб цього не трапилося з вами, необхідно дотримуватися вимог безпеки при роботі з електропобутовими приладами. У своєму рефераті я назву причини виникнення пожеж та ураження струмом, а також розповім, як запобігти небезпечним для здоров'я людини і для його майна явища і тому, що треба робити, якщо почалася пожежа або людину вдарило струмом.

Причини виникнення небезпеки і заходи щодо їх запобігання

Основною небезпекою, що виникає при неправильному використанні електропобутового приладу або його несправності, є пожежа і ураження струмом

Із загального числа пожеж від електропобутових приладів приблизно 40% походить від електропрасок, така ж кількість від електричних камінів, рефлекторів, радіаторів і саморобних обігрівальних пристроїв, 10% від електроплит, 4% від електричних чайників, кавоварок та інших приладів.

 Найбільш поширеною причиною пожеж, викликаних електропобутовими приладами, є перегрів навколишніх предметів і матеріалів, розташованих поблизу електронагрівальних приладів, тривалий час перебувають у включеному стані, залишених без нагляду або під "наглядом" малолітніх дітей.

Пожежна небезпека більшості електронагрівальних приладів укладена в нагріванні їх нижньої частини і бічних поверхонь до температур, достатніх для запалення деревини, текстилю та інших горючих матеріалів.

Про можливості нагрівання їх до високих температур свідчить такий показник їх паспортних даних, як потужність. Так, електрочайник має потужність 600 Вт, Електровафельниці - 550 Вт, електропраска - 750 - 1000 Вт, електрокавоварка -700 Вт, двухконфорная електроплитка - 2000 Вт.

Про пожежну небезпеку електронагрівальних побутових приладів говорить наступний досвід: включені в електричну мережу електричнічайники або плитки нагрівали поверхню підставок через 20 хв до температури 100 ... 150 ° С, через 60 хв - до 150 ... 180 ° С. Під залишеним включеним в мережу електричним праскою через 15 хв температура сягала 400 ... 500 ° С. Тому навіть технічно справні електронагрівальні прилади можуть викликати запалення горючих поверхонь, на які вони встановлені.

Побутові електронагрівальні прилади необхідно встановлювати на негорючий підставу (підставку) достатньої товщини. Нею може бути мармурова плита, плита з цементу, цеглини і т. п., які в жодному разі не слід приховувати плівкою, клейонкою, папером, а також горючими облагораживающим покриттями.

Побутує хибна думка, що в якості підставки можна використовувати лист металу або шматок жерсті. Це абсолютно неправильно, тому що всіметали хороші провідники тепла і така підставка не виконає призначався їй ролі.

Досвідченим шляхом було встановлено, що через 3 години після початку випробувань під облицювальною плиткою, використаною як підставки під електрочайник, температура сягала 500 ° С.

Велику пожежну небезпеку являють собою електроплитки з відкритими спіралями, які випромінюють променисту енергію в навколишнє середовище і нагріваючими близько розташовані предмети. Менш небезпечні електроплитки із закритою спіраллю, але і у них металеві конфорки і трубки зі спіралями при перегріві розжарюються до червоного світіння. Тому встановлювати електричну плитку й інші електронагрівальні прилади слід не ближче 0,5 м від будь-яких горючих предметів домашнього ужитку.

Підвищену пожежну небезпеку мають відбивні печі з рефлектором, які широко застосовують для підтримки необхідної температури в приміщеннях у весняний та осінній періоди року, коли не використовують системи опалення, а також при похолоданні. Слід мати на увазі, що зовнішня поверхня і захисна сітка цього приладу в робочому стані має температуру нагрівання до 100 ... 150 ° С. Від теплового впливу цих печей можуть спалахнути горючі предмети, розташовані на відстані ближче 0,5 м.

Не можна застосовувати різні саморобні електричні обігрівальні пристрої, так звані козли, тому що при виготовленні їх використовують спіралі великого перерізу, не забезпечують надійних контактів у місцях з'єднання, що викликає перехідні опори, короткі замикання. При користуванні ними електрична мережа піддається тривалої значного перевантаження, що дуже часто призводить до займання ізоляції електропроводки і пожежам.

Якщо в будинку багато електропобутових приладів, то доцільно передбачити самостійну штепсельну електролінію від групового електрощитка і звернути особливу увагу на плавкі вставки та їх відповідність потужності приєднуються електроприладів. Це повинно бути зроблено і в тому випадку, якщо в будинку є трьох-або четирехконфорная побутова підлогова плита, що має потужність близько 5,5 - 7,0 кВт. У них розігрівповерхні конфорок до 500 ° С відбувається за 10 хв, а охолодження їх до безпечних температур - за 20-25 хв. Тому шафи кухонних меблів встановлюються над плитою не нижче 0,7 м від її поверхні. Враховуючи, що при роботі жарочної шафи відбувається нагрів стінок плити до значних температур, кухонні меблі розташовують на деякій відстані, що забезпечує вентиляцію, і покривають її стінки шаром листового азбесту.

Основна вимога правил пожежної безпеки при користуванні різними електричними нагрівальними і обігрівальними печами, рефлекторами і камінами полягає в забороні використання їх для сушіння одягу, білизни і т. п.

Працюючи з електропаяльника, електровижігательнимі і подібними до них приладами, слід у місця розташування електророзетки мати постійно закріплену підставку для укладання паяльника, виготовлену з негорючих матеріалів. Всі роботи по виготовленню дітьми різних виробів за допомогою випалювання і пайки необхідно проводити під контролем. Електроприлади укладають на постійне місце зберігання після закінчення робіт тільки після огляду їх дорослими.

Під постійним контролем повинна знаходитися справність різних електрифікованих верстатів і переносного електрифікованого інструменту.Електродвигуни верстатів захищають металевими кожухами від попадання на них стружки, тирси та інших відходів деревини, які після закінчення робіт повинні своєчасно видалятися з приміщення. Електролампи для освітлення в цих місцях захищають скляними ковпаками. Краще всього застосовувати пилонепроникні електроосвітлювальної арматури і пускові пристрої. По завершенні робіт стаціонарні пристрої знеструмлюють, вигвинчуючи запобіжники. Переносний електрифікований інструмент не можна залишати включеним в електромережу при перервах у роботі або перенесення його в інше місце. Забороняється натягати і перегинати кабелі, допускати перетинання їх з іншими електропроводами, різними металевими трубопроводами, попадання на них вологи. Не слід працювати з переносним електрифікованим інструментом на вологому підлозі і на присадибній ділянці після дощу.

Також до пожеж призводять всілякі короткі замикання, що виникають як при зіткненні між собою різних проводів, так і при зіткненні фазного проводу із землею. Короткі замикання у внутрішніх проводках відбуваються внаслідок псування ізоляції. Ізоляція приходить в непридатність через механічних пошкоджень, внаслідок хімічних впливів навколишнього середовища або природного старіння. На якість ізоляції негативно діють також вогкість і висока температура. Короткі замикання у внутрішніх проводках можуть відбуватися не тільки при безпосередньому зіткненні проводів, ізоляція яких втратила свої властивості. Вони можуть виникнути і в результаті проходження струму між проводами, не дотичними один з одним, алеелектрично з'єднаними між собою внаслідок зіткнення їх з металевими предметами, наприклад, з водопровідними трубами. Короткі замикання між проводами можуть відбуватися також внаслідок вологості навколишнього середовища, зокрема, із-за вогкості стін.

Короткі замикання здатні виникнути не тільки в проводах, а й в інших частинах електроустановок. У точці короткого замикання утворюється іскріння, яке в залежності від електричних параметрів даної мережі може досягати значних розмірів і викликати пожежі і руйнування електроустановок та інших споруд.

Певну пожежну небезпеку представляють всілякі нещільні контакти, наприклад, в місцях приєднання проводів до приладів або при зрощуванні їх між собою. Нещільні контакти окислюються і створюють великий опір. Вони надмірно нагріваються і нерідко викликають запалення ізоляції проводів. Нещільні з'єднання можуть наводити ще і до іскріння, що також є можливою причиною виникнення пожеж.

Небезпека пожежі при користуванні електропобутовими приладами виникає від електропроводки при короткому замиканні або перевантаженні, коли в мережу одночасно включають кілька електроприладів. Побутова електропроводка, захисні й настановні вироби випускаються промисловістю і монтуються в розрахунку на струм 6 і 10 А. Включення в розетку через потрійну вилку одночасно декількох побутових приладів значно збільшує струм навантаження, який розігріває настановні вироби, електропроводку, при цьому ізоляція висихає, лопається, обсипається , що призводить до короткого замикання або займання горючої основи - так виникає пожежа.

Сумарна потужність одночасно включаються приладів у кожну розетку не повинна перевищувати 1700 Вт при напрузі 220 В і 800 Вт при напрузі 127 В.

Всі електронагрівальні прилади, настільні лампи, холодильники, пилососи та інші струмоприймачі повинні включатися в мережу тільки через штепсельні з'єднання заводського виготовлення, кожен прилад повинен мати свою сполучну вилку. Категорично забороняється використовувати вилку одного нагрівального приладу для з'єднання скручуванням з з'єднувальним проводом іншого приладу. Зовнішні ознаки несправності проводки і електричних приладів: специфічний запах підгорає гуми (або пластмаси), іскріння у лічильника і щитка, перегрів штепсельних розеток, вимикачів, миготіння електроламп і т. д. Ці ознаки повинні насторожувати. При будь-якому сумніві в справності проводки або приладів, а також електричної арматури необхідно їх перевірити.

Треба пам'ятати і про порядок включення електроприладів. Кип'ятильники слід включати після того, як вони опущені у воду, інакше прилад може вийти з ладу. При включенні приладів зі знімними шнурами спочатку приєднують колодку або порцелянові втулки до контактних штирями приладу, а потім вставляють вилку в розетку. При виключенні приладів надходять у зворотному порядку: спочатку виймають з розетки вилку, а потім контактні втулки або колодку із пристрою (наприклад, з чайника, праски). Вимкнення приладу висмикуванням шнура з вилкою призводить до його обриву, оголення ізоляції, замикання проводів. Залишений без нагляду прилад - часта причина пожежі.

Освітлювальну арматуру і електричні лампи, що знаходяться під напругою, не можна очищати від пилу мокрій або вологою ганчіркою. Їх треба протирати сухою ганчіркою, попередньо вилучивши з мережі.

Електроприлади та апарати, вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки не можна ремонтувати або замінювати під напругою.

При монтажі електропроводки гвинтову гільзу лампового патрона з'єднують з нульовим, а не з фазним проводом, тому що вона весь час буде перебувати під напругою. Під час вгвинчування або вигвинчування лампи можливо дотик до гвинтової гільзі лампового патрона, що при достатньому контакті людини з землею спричиняє виникнення електричного струму, небезпечного для життя.

Особливі заходи безпеки при користуванні електроенергією треба дотримуватися в сирих приміщеннях, в приміщеннях із земляними, бетонними та цегляними статями, тому що в цих умовах небезпека ураження електричним струмом збільшується. У ванних кімнатах, туалетах не дозволяється користуватися електричними приладами: плитками, камінами, рефлекторами, переносними світильниками.

Надійним захистом електромережі від перевантаження і короткого замикання є плавкі запобіжники, що спрацьовують при перевищенні допустимого струму. У цьому випадку плавка вставка запобіжника (зволікання) перегорає і розриває мережі раніше, ніж проводка встигають розігрітися до небезпечної температури і спалахнути.

Перегоріли пробкові запобіжники слід замінити новими, попередньо усунувши причини, що викликали перевантаження або коротке замикання. Пробкові запобіжники повинні бути стандартними, заводського виготовлення, розрахованими на відповідний струм.

Застосування замість стандартних запобіжників саморобних вставок з товстого дроту або скрутки дроту небезпечно, тому що у випадку перевантаження або короткого замикання такий "запобіжник" не спрацьовує і служить прямою причиною виникнення пожежі.

Обслуговування та ремонт електропобутових приладів, електрообладнання, з точки зору техніки безпеки, відрізняються від обслуговування інших механізмів та обладнання, де зовнішні ознаки небезпеки, що загрожує якось проявляються: незвичайний звук машини, що рухається або обертових її частин, свист вирвався пара і т. д. Електричний струм не володіє такими ознаками. І якщо згасла лампа, перестав працювати електропобутової прилад, це не означає, що він не знаходиться під напругою. Всі струмоведучі частини, до яких людина може випадково доторкнутися, повинні бути покриті ізоляцією, закриті або розташовуватися в недоступних для дотику місцях.

Окрім небезпеки ураження струмом при безпосередньому дотику до струмоведучих частин існує ще небезпека ураження при переході напруги зі струмовідних частин на ті ділянки електропобутового приладу, які в нормальних умовах не перебувають під напругою. Наприклад, електричний праска має металевий зв'язок з корпусом і кришкою. У випадку, якщо пошкоджена ізоляція спіралі, під напругою опиняться і інші частини праски.При цьому ураження людини може відбутися при дотику до якого-небудь металевому елементу праски.

З метою запобігання переходу напруги на металеві частини електропобутових приладів, які при правильному режимі роботи не знаходяться під напругою, застосовується захисне заземлення, яке створює умови штучного однофазного короткого замикання (при пробої однієї фази на корпус), в результаті чого прилад відключається, так як спрацьовує захист. Тому заземлення металевих частин побутових приладів, електрообладнання, що не знаходяться під напругою, є одним з основних захисних заходів, що забезпечують безпеку людини.

При усуненні несправності в електропроводці, електричних приладах перш за все слід відключити ділянку робіт або прилад від джерела електричного струму. Для цього відключають автоматичні вимикачі або вигвинчують пробкові запобіжники, від'єднують електропобутові прилади, потім індикатором перевіряють відсутність напруги в мережі.

Основні правила експлуатації електропобутових приладів

При експлуатації електропроводки і електропобутових приладів забороняється:

·         закладати проведення й шнури за газові і водопровідні труби;

·         витягати вилку за шнур з розетки;

·         зав'язувати електропроводу, відтягувати електролампи з допомогою шпагату, ниток. Підвішувати абажури і люстри на електричних проводах;

·         знімати електропроводи з роликів, кріпити їх на цвяхах, а також допускати зіткнення проводів з конструктивними елементами будівлі і різними предметами;

·         застосовувати для освітлювальної електропроводки радіо-, телефонні та інші дроти, призначені для мереж зв'язку;

·         використовувати електропроводи і ролики для підвішування одягу, картин; а також заклеювати їх шпалерами; закривати меблями, господарським інвентарем вимикачі, штепсельні розетки;

·         застосовувати для електроопалення нестандартні (саморобні) нагрівальні печі або потужні електричні лампи розжарювання;

·         застосовувати абажури з паперу та інших легкозаймистих матеріалів без спеціальних каркасів, що забезпечують безпечну відстань від абажура до електроламп;

·         залишати без нагляду включеними в електромережу електропобутові прилади, за винятком холодильників.

 

 

Евакуація до найближчого укриття

Вплив мін та вибухонебезпечних предметів (ВНП) на людину, сім’ю та суспільство.

На початку дамо визначення термінів та понять.
Вибухонебезпечні предмети (ВНП)  вибухові матеріали промислового призначення та саморобного виготовлення, боєприпаси, що містять вибухові речовини, а також біологічні та хімічні речовини: бомби і боєголовки; керовані і балістичні ракети; артилерійські, мінометні, ракетні боєприпаси і боєприпаси до стрілецької зброї; усі міни, торпеди і глибинні бомби; піротехнічні вироби військового та спеціального призначення; касетні бомби і касети; електричні вибухові пристрої; саморобні вибухові пристрої та інші предмети, що є вибухонебезпечними за своєю природою.

Іншими словами, під ВНП слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних залишків війни (ВЗВ) відносяться боєприпаси, що не вибухнули (НВБ) та залишені вибухонебезпечні боєприпаси (ЗВБ), які пов’язані з бойовими діями.

Практично кожного дня на Сході України тривають бойові дії, у зв’язку з чим з’являються нові ділянки, забруднені мінами, боєприпасами, що не розірвалися та іншими вибухонебезпечними предметами, гинуть та отримають поранення люди. На жаль, багато з таких небезпечних речей можна зустріти не тільки на територіях, наближених до бойових дій, але й по всій Україні.

Перед тим, як знайомитись з різними видами загроз: мінами, вибухонебезпечними залишками війни тощо, слід звернути увагу на ті наслідки, які несуть за собою міни та ВНП. Розуміючи всю серйозність проблеми, нам легше усвідомити важливість правильних спільних дій, спрямованих на зменшення впливу цих небезпечних речей на суспільство.

Життя окремих людей, сімей та громад в цілому кардинально змінюється, коли на їхній території з’являються вибухонебезпечні предмети. Це впливає на всі сфери життєдіяльності людини.

Наслідки від мін та ВНП можна об’єднати у 4-и групи, а саме:

  1. Гуманітарні наслідки від мін та ВНП (смерті, травми та подальша інвалідність; блокування доступу до лікарень, водопостачання, їжі, гуманітарної допомоги; перешкоджання вільному переміщенню людей, поверненню біженців та внутрішньо переміщених осіб (ВПО) тощо).
  2. Соціально-психологічні наслідки (відчуття страху, безнадії, депресія, розбиті сім’ї, суїциди, підвищення рівня агресії та напруження у суспільстві).
  3. Економічні наслідки (зруйнована інфраструктура та дороги, втрата родючих сільськогосподарських земель; витрати на відновлення водопостачання, енергопостачання тощо; навантаження на систему охорони здоров’я у зв’язку з пораненими та збільшенням рівня інвалідизації суспільства; додаткові витрати на розмінування; втрати туристичної галузі та багато іншого). 
  4. Екологічні наслідки (збитки флори та фауни, довгострокові наслідки – зміни в екосистемах регіонів тощо).

Як підсумок, можна зазначити, що забрудненість територій мінами та ВНП негативно впливає на загальний розвиток країни, і це стосується кожного.

На жаль, розмінування та очищення територій від вибухонебезпечних предметів займає багато часу. Досвід країн з мінною проблематикою вказує на те, що 1 рік бойових дій потребує 10 років розмінування. Можна порахувати, скільки потрібно нашій країні часу для того, щоб очистити всі території від ВНП. Це дуже великий термін часу, протягом якого ці ділянки залишатимуться небезпечними. 

Для того, щоб провести гуманітарне розмінування небезпечних територій та зробити їх знов придатними для повноцінного життя і ведення будь-якої діяльності людини, потрібні три речі:

  1. Великий термін часу (десятки років);  
  2. Великі кошти;
  3. Кропітка та дуже небезпечна робота саперів та інших фахівців у сфері протимінної діяльності.
  • Що ж робити людям всі ці роки, щоб зберегти своє життя та здоров’я?

Відповідь тільки одна: 

  • Змінити свою свідомість та поведінку, здобувши нові знання і навички.
Протимінна діяльність та її складові.

Протимінна діяльність (mine action)  заходи, що проводяться з метою забезпечення національної безпеки та спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення.

Основними цілями протимінної діяльності в Україні є:

1) зменшення ризиків, які можуть виникати внаслідок підриву вибухонебезпечних предметів, до безпечного для життя і здоров’я населення рівня, що дасть змогу використовувати природні ресурси очищених від вибухонебезпечних предметів територій у господарських цілях;

2) мінімізація та відвернення загроз настання нещасних випадків від несанкціонованого поводження з вибухонебезпечними предметами;

3) зниження соціальної напруженості серед населення, яке проживає на територіях або поблизу територій, забруднених вибухонебезпечними предметами;

Основні складові протимінної діяльності в Україні: 

1) Інформування про небезпеки від вибухонебезпечних предметів та навчання з попередження ризикам, пов’язаним із вибухонебезпечними предметами;

2) Розмінування (гуманітарне розмінування);

3) Надання допомоги постраждалим особам та здійснення заходів щодо їх реабілітації;

4) Знищення надлишкових боєприпасів, боєприпасів непридатних для подальшого використання та зберігання, а також боєприпасів, що підлягають знищенню відповідно до міжнародних зобов’язань

 

5) Агітаційно-просвітницька робота щодо незастосування протипіхотних мін.

Особливу увагу хочеться звернути на першу складову протимінної діяльності. Даний курс, який Ви будете в подальшому проводити для дітей та дорослих у своїх навчальних закладах, саме і є невід’ємною частиною протимінної діяльності та повністю відповідає вимогам Закону України «Про протимінну діяльність в Україні», який набув чинності 25 січня 2019 року.

Навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами (EORE)  заходи, спрямовані на зменшення ризику тілесного ушкодження, спричиненого вибухонебезпечними предметами, шляхом підвищення інформованості населення. Є невід’ємною частиною планування та провадження протимінної діяльності.

Метою навчання є зменшення ризику до такого рівня, щоб люди могли жити безпечно, а економічний та соціальний розвиток відбувався б вільно, без обмежень, накладених забрудненням, шляхом пропагування зміни поведінки,  включаючи розповсюдження інформації для населення,  освіту  і навчання, а також  зв’язки з громадами щодо протимінної діяльності.   

Запорукою безпеки людей є знання та виконання правил безпечної поведінки в умовах наявності мін та ВНП.

Золоті правила безпеки:

  • НЕ чіпай
  • НЕ підходь
  • Телефонуй 101

Замало просто сказати учням:

  • Не чіпай небезпечні предмети,
  • Не заходь на небезпечні території,
  • Сповіщай спеціальні служби.

Для дійсно ефективного результату навчання необхідно донести до слухачів глибоке розуміння важливості таких простих правил, радикальна зміна свідомості та своєї поведінки. Це потребує кропіткої роботи, пошуку нових підходів до викладення матеріалу та любов до учнів.

НАЗЕМНІ МІНИ

Міна – це вибухонебезпечний пристрій, спрямований на виведення з ладу чи знищення людини, транспорту або будівлі від присутності, близькості або контакту з особою чи транспортним засобом.

Потрібно пам’ятати, що міна може поранити, покалічити чи вбити людину, або декілька людей, зруйнувати чи пошкодити транспортний засіб/елементи інфраструктури.

Серед військових є таке визначення як «негуманні міни». Що ж це за міни? Це саме ті, які не забирають життя, а серйозно калічать людину, лишаючи на все подальше життя згадку про себе. Останні роки війни принесли багато горя та смертей. Також все частіше ми можемо спостерігати у нашому суспільстві людей з інвалідністю, як наслідок військових дій, а також інцидентів, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами. Багатьох з них можна б було уникнути, якби постраждалі були правильно поінформовані щодо різних видів небезпек, цінували своє життя та обирали безпечну поведінку. 

З огляду на те, що існує безліч типів та модифікацій мін, а також з міркувань недоцільності зайвої технічної інформації, що може викликати небезпечну зацікавленість та дослідницький інтерес у дітей, ми розглянемо лише декілька типів мін, які можуть бути прикладами високого рівня небезпеки. Крім того, їхній зовнішній вигляд з часом може дуже змінюватись. А головне, більшість з них, як правило, лишається зовсім непомітними візуально, і проявляються лише під час інциденту, який може коштувати людині життя чи серйозного травмування.

За тактичним призначенням міни поділяються на:

  • протипіхотні;
  • протитранспортні.

За ступенем небезпеки:

  • такі, що знешкоджуються;
  • такі, що не знешкоджуються.

УВАГА! ВСІ МІНИ Є ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНИМИ! 

Якщо більша частина мін не є знешкоджувальними навіть фахівцями з великим досвідом і їх тільки підривають закладним зарядом на місці, можна собі уявити, яку небезпеку вони несуть цивільному населенню у разі будь якої взаємодії з ними. 

Крім того, завжди пам’ятаймо, що ті, хто встановив міну, зробили все можливе, щоб її не можна було помітити, а тим більше знешкодити. Існують численні засоби ускладнити процес розмінування. Дуже часто міни забезпечують елементами не вилучення, що унеможливлює будь які маніпуляції з ними чи встановлюють у складній комбінації з іншим мінами, використовуючи розтяжки тощо.

Будь помітним на дорозі!